Чому варто подаватись на маленькі фестивалі?

В Україні існує набагато більша кількість фестивалів, ніж кожен режисер може собі уявити. Проте, більшість з них - це невеликі регіональні фестивалі, або фестивалі аматорського кіно, фестивалі, які інколи існують всього рік і зникають. Чому так стається? Відповідь дуже проста: у них не вистачає ресурсів. Творчих ресурсів. Адже режисери, особливо професійні, вважають, що участь у маленькому фестивалі - це непрестижно, це нічого не дає. А якщо серед аматорських робіт буде лише одна його професійна, то нагорода не матиме тієї вартості. Регіональні фестивалі рідко позиціонують себе як аматорські, але через якість фільмів, які туди надходять, вони такими стають. Так думає 90% режисерів і маленькі фестивалі залишаються на рівні маленьких. І це одна з причин чому культура в регіонах не розвивається належним чином.

Уявіть ситуацію, коли на фестиваль, який відбувається в Конотопі чи Ірпіні, Жовкві чи Бердичеві, всі професійні режисери подадуть свої роботи. Прийде глядач, який в своїй більшості, буде дивитись гарне кіно. Режисери самі собі створять конкуренцію. Буде цікаво спостерігати за тим, кого ж оберуть переможцем. І таким чином, хоч на невелику долю, ми зможемо прирівняти смаки місцевого глядача до столичних. Більшість регіональних фестивалів розраховані на фільми національного виробництва. Тому що тамтешня публіка не призвичаєна до перегляду фільмів мовою оригіналу з українськими субтитрами. У організаторів не завжди є ресурси для того, щоб належним чином зібрати повноцінну міжнародну програму і т.п. Чи варто подаватись на маленькі невідомі фестивалі? Так! Адже хороше кіно мають бачити всюди.